У першій половині ХVI в. у Західній і центральній Європі розгорнувся широкий суспільний рух, антифеодальний по своїй соціально-економічній і політичній суті, релігійний (антикатолицький) за своєю ідеологічною формою. Оскільки найближчими цілями цього руху були "виправлення" офіційної доктрини римсько - католицької церкви, перетворення церковної організації, перебудова взаємин церкви і держави, тому він став називатися Реформацією.
Реформація - це широкий релігійний і соціально-політичний рух, що почався на початку 16 століття в Німеччині і спрямований на перетворення християнської релігії. Почавшись в Німеччині, Реформація охопила ряд Європейських країн і призвела до відпадання від католицької церкви Англії, Франції, Шотландії, Данії, Швеції, Норвегії, Нідерландів, Фінляндії, Швейцарії, Чехії і Угорщини.
Реформація ідейно підготувала ранні буржуазні революції, виховавши особливий тип людської особистості, сформулювавши основи буржуазної моралі, релігії, філософії, ідеологію громадянського суспільства. Хоча явище Реформації залишило величезний відбиток у світовій історії і мало глобальний, загальноєвропейський характер. Реформація простягнула своє коріння з глибини сторіч до кожного з людей. Вона багато в чому виховала основи діяльної, активної особистості, і навіть сьогоднішнє ставлення до релігійної віри й праці. З іншого боку релігія і досі займає значне місце у нашому житті, а разом із розвитком суспільства неминучими стають релігійні реформи, тому було б необачним забути досвід предків, набутий настільки дорогою ціною.
