Корифеї українського слова

                     

                                                                           «Усі мої думки тобі, народе вільний,

                                                                             І пісня серця, музика душі тобі!»

                                                                                Ольга Кобилянська

 27 та 29 листопада ми відзначаємо ювілейні дати видатних українських письменників – 155 років  від дня народження Ольги Кобилянської та 240 років від дня народження Григорія Квітки – Основ’яненка.                   27 листопада 2018 р. відзначається 155-річчя від дня народження Ольги Кобилянської, української письменниці демократичного напряму, автора повістей, численних оповідань, новел, нарисів про життя буковинського селянства та інтелігенції, громадсько-культурної діячки.Ольга Кобилянська – письменниця, людина незвичайної долі, яка заслужила всенародну шану, любов і визнання. У наш час присвоюють звання «народний» діячам мистецтва, артистам, митцям, а письменниця О. Кобилянська заслужила такого визнання уже давно за те, що самотужки осягла багатства світової культури, служила словом своєму народові, і піднялася до вершин дум і сподівань народних. У своїй творчості, зокрема у найбільш відомих в народі повістях «Людина», «Царівна», «Земля», «В неділю рано зілля копала» та й інших письменниця склала своєрідний маніфест людської гідності й громадської особистості, і в кожній із них – її голос на захист людини. То ж звертаємось сьогодні до творчої скарбниці української народної письменниці – Ольги Кобилянської.          

 Формування нової української літератури безпосередньо пов'язане з діяльністю Григорія Квітки -  Основ’яненка письменника, який у своїх творах сприяв виділенню особливої, багато в чому сентиментальної й водночас тісно пов'язаної з процесами національно-культурного відродження проекції українського світу. 

Українські повісті Квітки-Основ’яненка викликали сльози навіть у найзапекліших скептиків, переконували, що багатомільйонний український народ має таки свою, повноцінну і багату мову. Завдяки українській прозі письменника збільшилось число прихильників української літератури, похитнулися сумніви щодо шляхів розвитку української літератури рідною мовою. Квітка підняв авторитет української мови і дав сучасникам силу, потрібну для протистояння гонителям української культури.

Наша публічна бібліотека оформила книжкову виставку до цих ювілейних дат «Корифеї українського слова».

                                                                         

                                                                                                                            

                                                                           

                                                                           

Пам'ятаємо про Голодомор...

       

 Горить свіча, і   огортається журбою.

 Осінній день промерзлою ходою.

  У серце стука.

  Пам'ять про померлих.

 Замучених голодним тридцять третім...

Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі до землі схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. Відкриті архівні документи ще і ще раз засвідчують, що авторами геноциду, штучного голодомору, фізичного знищення народу стали тодішня правляча влада, радянський політичний режим.

Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. А тому варто робити все, щоб їх нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.До Дня пам'яті жертв голодомору у бібліотеці організовано виставку-пам'ять  "Згадайте нас – бо ми ж колись жили. Зроніть сльозу, і хай н6е згасне свічка". На цій виставці представлені  документальні  матеріали, експозиція містить літературу, що розповідає про причини, перебіг та наслідки голодоморів 1921 – 1923, 1932 – 1933 , 1946 – 1947 років.

Також до виставки увійшли спогади і роздуми окремих свідків тих трагічних подій, документи з розсекречених архівів, коментарі та огляди науковців-дослідників голодомору, матеріали наукових конференцій, художньо-документальні книги відомих українських письменників В. Барки "Жовтий князь" та Г. Гуртового "Голгофа голоду", які розкривають перебіг  трагедії Голодомору для українського народу.   Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в нашій пам’яті, як одна з найстрашніших сторінок минулого, тому що пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все життя: і життя людини, і життя країни.

Традиційно, пам'ять загиблих під час геноциду українського народу вшановують хвилиною мовчання та встановлюють запалену свічку на підвіконня. Просимо Вас запалити свічки у своїх вікнах за кожним втраченим життям — як світло пам'яті про тих людей, котрі хотіли радіти сонцю, працювати, виховувати дітей, мріяти про майбутнє, хотіли бути щасливими.