Соборна мати-Україна: одна на всіх як оберіг

День 22 січня 1919 року ввійшов до національного календаря як велике державне свято - День Соборності України. Саме тоді на площі перед Київською Софією відбулася подія, про яку мріяли покоління українських патріотів: на велелюдному зібранні було урочисто проголошено злуку Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Виголошення соборницької ідеї стало могутнім виявом творчої енергії нації та прагнення до етнічної і територіальної єдності.

У розмаї жовто-синіх знамен 22 січня 1990 року наші сучасники поєднали живим ланцюгом злуки Схід і Захід України. І нагадали цим про те, що територіальна цілісність України, скріплена кров'ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною.

Дала нам розуміння того, що ми маємо бути свідомі, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти великої мети - побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки. І завжди пам'ятаючи про незліченні жертви, принесені на вівтар незалежності, соборності, державності. День Соборності України, свято рідного краю, свято нашої держави.

Ми пишаємося, що ми – українці, а наша Вітчизна – Україна, земля, дорога та мила серцю кожного із нас. До цієї знаменної дати в нашій бібліотеці оформлено викладку літератури вистаку-подію "Соборна мати-Україна: одна на всіх як оберіг".

 Основною метою оформлення даної викладки було донести до користувачів бібліотеки, що в історії України є такий день, як день з’єднання країни воєдино. Хто не знав, той дізнався, хто не пам’ятав, той згадає. Адже кожен громадянин своєї країни повинен знати її минуле. Читачі мали змогу переглянути і книги, і статті з газет. В книгах розміщені статті, що описують події того дня, газетні статті розповідають про святкування та відзначення Великого Дня в різні роки і в різних містах. Також тут представлені видання, що ілюструють історичний шлях України до єднання, розповідають про видатних діячів національно-визвольного руху, їхній внесок у становлення національної ідеї.Єдність і свобода робить нас гідними нащадками наших батьків! Будемо з трепетом зберігати цей безцінний скарб! Хай береже нас усіх Господь і слава Йому за цю прекрасну країну - Україну!

Я для тебе горів, український народе…

Український поет Василь Симоненко народився на другий день різдвяних свят – 8-го січня. В цьому році відначаємо 84-ту річницю від дня народження  видатного поета і журналіста, який своїми текстами відстоював найкращі людські та українські цінності. Як в епоху 60-их, так і нині, гострі рядки та лірика поета не втрачає актуальності.

Василь Симоненко став свого часу одним із перших речників українського «шістдесятництва». Народився він на Полтавщині. Там минули його дитинство та юність. Після закінчення школи хлопець вступив на факультет журналістики Київського університету. Там майбутній поет навчався разом із іншими українськими письменниками Юрієм Мушкетиком, Борисом Олійником, Василем Шевчуком. Василь Симоненко став для нас легендою. Нескорений, з гарячою натурою, непримиренний до ворогів українського народу, Великий патріот своєї Вітчизни, щирий та добродійний, він увійшов у літературу як поборник правди і добра. Його творчість засяяла на небосхилі української літератури яскравим сонцем, яке висвітило вартісні скарби незборимого духу нашого народу. Вона непідвладна часу. Василь Симоненко став нашою гордістю, нашою невмирущою історією. Він став дорогим і близьким для кожного, хто безмежно любить свій народ, свою Батьківщину. Його ідеали стали нашими ідеалами, а тому творчість поета буде вічною, як і народ, з якого він вийшов!

                            Пропонуємо  згадати деякі з думок поета…

Є три категорії брехунів: одні брешуть, щоб мати з цього моральну чи матеріальну вигоду, другі брешуть, аби брехати, а треті служать брехні, як мистецтву.

Якими б цитатами бездари не підпирали свою розумову стелю, вона, однак, занизька для нормальної людини.

Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину.

Ти знаєш, що ти — людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

Вічна мудрість простої людини

В паляниці звичайній живе.

На світі той наймудріший, хто найдужче любить життя.

Благородна брехня возвеличує правду.

Нема нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини.

В калюжі глибоко не пірнеш, будь ти хоч японським шукачем перлів.

Щасливий той, хто хоче мало від життя: він ніколи не розчарується в ньому.

Світ який — мереживо казкове!..

Світ який — ні краю ні кінця!

Зорі й трави, мрево світанкове,

Магія коханого лиця.

Живе той, хто не живе для себе,

Хто для других виборює життя.

На цвинтарі розстріляних ілюзій

Уже немає місця для могил.

Скільки б не судилося страждати,

Все одно благословлю завжди

День, коли мене родила мати

Для життя, для щастя, для біди.