Вікторина : "Уклін безсмертній славній жінці - величній Лесі Українці"

    

      Леся Українка народилася 25 лютого 1871 році в м. Новограді - Волинському. Дитячі роки Лесі минали на Поліссі, в краю віковічних соснових борів, таємничих лісових озер, росистих лук. Це чарівне місце на Волині поетеса згодом називала прекрасною колискою її страждань. Дівчина росла веселою і жвавою. Серед ровесників виділялась здібністю, працьовитістю. Взимку на святі Водохреща в Луцьку, на річці Стир, у сильний мороз Леся промочила ноги і дуже застудилася. З цього часу і розпочалася боротьба поетеси з хворобою, сильними болями.
     Нелегким було життя Лесі Українки. Але вона все стерпіла, і все винесла на своїх плечах. Вона не тільки не зламалася, вона переплавила своє безмежне горе у вогні творчої фантазії, яка допомагала їй створити свої шедеври у майбутньому.

У серпні 1913 року в невеличкому грузинському містечку Сурамі, на 42 -му році життя, Леся Українка померла. Її тіло перевезли до Києва й поховали на Байковому кладовищі.

Відеоперегляд: "Герої українського неба"

   Їх називали Небесною сотнею - українці, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. гинули за честь, за волю, за право бути українцем і за свою Батьківщину. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами Охоронцями на небі. 

   Українські Ангели загинули за правду, свободу, незалежність своєї держави, і ціною жертовності показали, що наш український дух є незламним, а народ - нескореним. Безумовно, жодного з нас події, що відбувалися впродовж останніх місяців, не залишили байдужими. Тяжкий шлях вже позаду, але емоції та спогади завжди житимуть у наших серцях. Ці декілька місяців назавжди переписали сторінки історії України.

    Мільйони українців віддали свої життя за власну націю і державу. Захисники нашої Вітчизни поклали душу і тіло на вівтар свободи своєї країни і ми про це повинні памятати. 

Не плачте, мамо,  я іще живий,

Хоча й лежу із кулею у грудях...
А наді мною, юним, молодим,
Схилилися в скорботі люди...

Я не помру, ніколи не помру
Мені в віках залишене безсмертя,
Хоча і вас тепер не обійму
Та я живу у всенароднім серці...