Вікторина "Що ти знаєш про комп'ютер"?

  Сучасна бібліотека - це об'єкт з інформування громадськості про нові можливості, які відтепер надають модернізовані бібліотеки.

  Метою є залучення населення до відвідування бібліотек. Комп'ютери дають змогу допомогти бібліотекам у просуванні іміджу сучасних умов, послуги яких відповідають потребам сьогодення та підлаштовуються під потреби і запити читачів та громад. Інтернет у бібліотеках дозволяє усім охочим поспілкуватися на будь-які теми у дусі сучасності.

  Сьогодні бібліотеку неможливо уявити без сучасного і комфортного дизайну, адже саме цього потребують користувачі. Українські бібліотеки надають усе ширше коло освітніх послуг, навчаючи не лише комп'ютерної, а й фінансової грамотності. Відвідувачі від малого до великого мають змогу навчитися користуватися комп'ютерної справи. Вікторина на тему: «Що ти знаєш про комп'ютер?» була проведена у бібліотеці з користувачами юнацької групи.

Родинне свято "І на тім рушникові оживе все знайоме до болю"

  Під такою назвою проведено родинне свято у рамках клубу «Надвечір я» працівниками дорослої бібліотеки.

«Рідна мати моя, ти мене на зорі проводжала

І рушник вишиваний  на щастя , на долю дала.»

   Так писав про рушник видатний український поет Андрій  Малишко.

Ведучі свята розповіли користувачам бібліотеки про вишитий рушник який в Україні займає особливе місце. Рушники - це символ України, відбиття культурної пам'яті народу, в їх узорах збереглися прадавні магічні знаки, образи, «дерева життя», символіка червоного кольору. Рушник у давнину відігравав важливу роль, на ньому вишивалися священні язичницькі зображення. Це були «язичницькі іконостаси», сповнені глибокої архаїки. Впродовж віків рушникам надавалося важливе образно-символічне значення. Рушник супроводжував селянина протягом усього життя - і в радості, і в горі. Він завжди був символом гостинності – на ньому підносили дорогим гостям хліб-сіль. Особливу роль відігравав рушник у весільній обрядовості як один з найважливіших атрибутів. Тарас Шевченко глибоко знав народні звичаї, що знайшло відображення в його поезії. Сватання він описує такими словами «Я все виглядала-чи не шле за рушниками», «А у мене, як на теє, й рушники вже ткались», «Вернулись люди з рушниками».

  Треба зазначити, що останнім часом активно відроджується роль рушників. Вони продовжують своє життя в обрядах (обов'язковий атрибут весільної обрядовості), залишаються неодмінною окрасою сільського житла.

 Рушники - це віддзеркалення культурної пам'яті народу, в їхніх узорах збереглися прадавні магічні знаки-символи, «дерево життя», жіночі зображення, символіка червоного кольору, що знайшли своє рідне подальше осмислення та оновлення сучасності.

  Щиро та сердечно присутніх на родинному святі вітали: вокальний квінтет  «Елегія», народне аматорське тріо «Лілея» та дует у складі Інни Головій та Тетяни Акопджанян. У бібліотеці оформлена книжкова виставка «Рушник вишиваний – Вкраїни душа».

   В історію відходять ті жахливі місяці 1986 року, коли героїчними зусиллями народу, самовідданою мужністю ліквідаторів вдалося приборкати вогнище безжальної радіації. Катастрофа на Чорнобильській АЕС сколихнула світ не лише своєю величезною руйнівною силою, а й мужністю тих, хто першим зіткнувся з її страшними наслідками. У день вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС працівниками бібліотеки та Будинку культури було проведено вечір – спомин «Біль і крик душі під знаком Чорнобиля», та оформлено книжкову поличку «Дзвони Чорнобиля стогоном будять, щоб від нещастя весь світ зберегти». 

У скорботі ми схиляємося перед тими, хто загинув, рятуючи рідну землю.

Буктрейлер на книгу Оксани Головій "Любові дивне задзеркалля"