середа, 29 листопада 2017 р.

До дня пам'яті жертв голодомору та політичних репресій вітрина пам'яті:" Голодомор. Скорбота. Память."






             Не  можна забувати про вшанування пам'яті жертв голодомору. Мільйони життів відібрано жорстоко спланованим актом геноциду. Ми повинні передавати цю правду із покоління в покоління, бо життя людини - найцінніший дар! 85 років тому мільйони синів і доньок України, мільйони невинних людей, мільйони наших рідних були без жалю винищені голодомором.

середа, 1 листопада 2017 р.

Історична година: "За землю, за волю, за козацьку долю"

   Жовтень... Надворі дивовижна осінь . 14 жовтня - особливий день, коли переплітаються релігійне та державне, народне та військове свято: День українського козацтва, Покрови Пресвятої Богородиці, День захисника України. "Запорізька Січ!Козацтво...Найлегендарніше минуле українського народу, його святиня "
   Народ ставився до козаків з повагою і любов'ю, сприймав їх як символ мужності, честі, людської і національної гідності. Перекази про звитяжні вчинки запорожців передаються з покоління в покоління.
   Свято встановлено в Україні "...враховуючи історичне значенн і заслуги Українського козацтва у ствердженні української державності та суттєвий внесок у сучасний процес державотворення..." 
В бібліотеці оформлено книжкову виставку : "Козацькому  роду нема переводу"

У науково-пізнавальній літературі з фондів нашої книгозбірні можна знайти інформацію про феномен такого явища, як українське козацтво, причини його виникнення, особливості формування та розвитку про козацьку освіту та культуру, церкву у житті козаків.

Улюблена Богом перлина
Для всіх українців одна
Козацька моя Україна
Хлібів золотих сторона
Негодами лютими бита
Віками ти йшла до мети
Тобі в небі зорею світити
І волю і долю знайти.

Година вшанування : " Мої роки - це не тягар життя, це досвід, мудрість, відкриття "

   Другий місяць осені починається з особливої дати. 1 жовтня у всьому світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку. Цей день - не лише можливість нагадати всім про людський обов'язок бути турботливими і милосердними до найповажнішої  частини суспільства, це і привід для роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, взаємозв'язку поколінь. 
   Таке воно є життя, людська доля. У кожного вона своя . Комусь вона посміхнулася більше, а комусь менше. Але час прийшов і змінити нічого не можна. Кажуть, що молодість - це найкраще, що є у кожного з нас, але хтось  з відомих людей сказав інше : " Мудра людина ніколи не хотіла бути молодою ". Старість - така ж частина життя, як і молодість, як дитинство. Вона неминуча і саме так її потрібно сприймати, намагаючись у літньому віці знайти для себе джерело оптимізму. Головне сприймати себе відповідно своєму віку. Мудрість старості - жити в гармонії із своїм віком.

Народознавча година: " Як тебе не любити моє рідне село "

Ми раді вас  вітати в цій світлиці
І дарувати хліб із золота пшениці,
Щоб хліб святий у всіх був на столі,
Щасливі були люди в місті і в селі.
Серця в нас сповнені любов'ю й вірою,
Бажаємо, щоб наша зустріч була щирою.
Щастя, здоровя вам, добрії люди!
Веселий настрій хай  з вами буде!
Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо  з хлібом, любов'ю і миром.
Хай біди і горе обходять ваш дім,
Доброго здоровя зичимо всім,
Щоб вам радість і щастя й любов
Вишиваним цвіли рушником.
Нехай рясніють ниви колоскові,
У хаті буде злагода і мир,
На чистому, як сонце, рушникові,
дозвольте вам піднести хліб і сіль.
   Рідне село... столиця нашого дитинства. Тут пахнуть росами і молоком світанки голубі, тут у верболозах мостять гнізда лелеки, а в мальовничі обриси вписалась мрія людська - нові будинки, дзвінкоголоса школа, приватні та державні магазини, широкі вулиці. Кожна вдяганка тобі до лиця, моє Заболоття, - і квітучі сади, і зелені луки, і золото хлібів. Вечоровим смутком проводжаєш ти нас на розмаїтні дороги життя, а стрічаєш світлою метеринською ласкою. Все тут нам рідне, знайоме, все наше батьківське, дідівське, давнє.
   Щедре сонце і червона калино,
   Синій льон і жита золоті,
   Це село моє рідне, мій край солов'їний,
   Найдорожчий в моєму житті.
   Заболття... Земля Волинська...Земля Українська, земля трударів, чиї руки плекають колос, творять багатство держави, це оберіг обдарованих людей, добрі діла і таланти  яких множать славу нашого селища.

Бесіда : " Біль і пам'ять Кортеліс "

День 23 вересня 1942 року назавжди увійшов в історію поліського села Кортеліси як "чорна середа". Того дня майже для трьох тисяч місцевих жителів зупинився час. 
    ... Коли фашисти окупували село, Кортеліси не підкорилися загарбникам. Селяни давали притулок бійцям і офіцерам Радянської Армії, які потрапили під Брестом в  оточення; тут переховувалися втікачі з ешелонів, яких везли на примусові роботи до Німеччини; у лісах під Кортелісами є  партизанський загін. Народні месники чинили  диверсії проти фашистів, нищили ворога, не давали спокою гітлерівцям ні в день, ні в ночі. Щоб розправитися з волелюбними мешканцями краю, нелюди спланували жорстоку криваву операцію " Трикутник ", " 3-й батальйон знищує в районі північного сходу від Мокран села Борки,Заболоття і Борисівку, а рота "Нюрнберг" - Кортеліси", зазначалося в німецькому наказі. 
23 вересня 1942 року фашисти оточили  село. Зігнали людей у церкву і в навколишні будинки. Карателі  підносили до дверей кулемети і почали розстрілювати людей в кількох місцях одночасно. Не щадили нікого: Ні старееньких бабусь і дідусів, ані матерів з немовлятами. Всього ж у цей страшний день фашистські кулі обірвали життя 2875 - и людей, серед них 1620 дітей. Гітлерівці пограбували все, що було у домівках, а село підпалили. Згоріло 615 хліборобських осель. На місці квітучого села залишився сірий попіл і могили невинних жертв, яких нікому було й оплакати.
       5 травня 1980 року в Кортелісаз відкрили меморіальнтй комплекс "Увічнення пам'яті жертв фашизму". Створений меморіал за проектом народного художника України О.П.Олійника, М.О.Олійника та архітектора А.Д.Корнєєва. На високому пагорбі піднялися увічнені в камені і бронзі постаті нескорених кортелісців.