пʼятниця, 22 грудня 2017 р.

Диспут: "Через правову освіту - до правової держави"

  



   Право пронизує все життя суспільства і окремої людини. Людина її права і свободи проголошено стратегічним конституційним пріорітетом української Держави. Добре, якщо ми не тільки знаємо це, але і бачимо, відчуваємо постійно. Людина з недостатньо розвиненою правовою культурою, як правило звертає увагу тільки на найбільш кричущі випадки порушення закону, наприклад злочин, а інші численні випадки ігнорування права залишаються непоміченими.
   Отже, коли ми говоримо про те, чому нас навчає закон, невірно обмежуватися питанням про знання або незнання правовоих норм. Ідеться про щось більше - про правову культуру людини. Правова культура людини - складне психологічне явище, що відбиває багато важливих сторін  життя суспільства і держави.

Дискусія: "СНІД : подумай про майбутнє - обери життя"

  

СНІД - це така страшна хвороба, що будь - які чутки недоречні, а здогадки просто небезпечні. Повна назва хвороби: синдром набутого імунодефіциту, скорочено СНІД.
   Більшість людей, нажаль, з дня на лень порушують захисні споруди свого організму. Порушують алкоголем, цигарками, різними хімічними препаратами. По - друге імунна система готова вступити в бій не з будь-яким ворогом, а лише із знайомим, з яким людство вже зустрічалось за час свого розвитку. А вірус ВІЛ - це абсолютно новий вірус, що не існував в історії людства до наших днів, проти якого немає ніяких природних механізмів захисту. І, нарешті, найголовніше : ВІЛ знищує "деригентів" імунітету - лімфоцити крові, без яких організм не може боротися навіть із знійомими ворогами а це означає, що людина без імунітету може загинути навіть від нежитю.
   Нехай кожен до кінця усвідомить всю небезпеку, яку несе СНІД і зробить все можливе, щоб уберегти себе і своїх близьких від біди.

середа, 29 листопада 2017 р.

До дня пам'яті жертв голодомору та політичних репресій вітрина пам'яті:" Голодомор. Скорбота. Память."






             Не  можна забувати про вшанування пам'яті жертв голодомору. Мільйони життів відібрано жорстоко спланованим актом геноциду. Ми повинні передавати цю правду із покоління в покоління, бо життя людини - найцінніший дар! 85 років тому мільйони синів і доньок України, мільйони невинних людей, мільйони наших рідних були без жалю винищені голодомором.

середа, 1 листопада 2017 р.

Історична година: "За землю, за волю, за козацьку долю"

   Жовтень... Надворі дивовижна осінь . 14 жовтня - особливий день, коли переплітаються релігійне та державне, народне та військове свято: День українського козацтва, Покрови Пресвятої Богородиці, День захисника України. "Запорізька Січ!Козацтво...Найлегендарніше минуле українського народу, його святиня "
   Народ ставився до козаків з повагою і любов'ю, сприймав їх як символ мужності, честі, людської і національної гідності. Перекази про звитяжні вчинки запорожців передаються з покоління в покоління.
   Свято встановлено в Україні "...враховуючи історичне значенн і заслуги Українського козацтва у ствердженні української державності та суттєвий внесок у сучасний процес державотворення..." 
В бібліотеці оформлено книжкову виставку : "Козацькому  роду нема переводу"

У науково-пізнавальній літературі з фондів нашої книгозбірні можна знайти інформацію про феномен такого явища, як українське козацтво, причини його виникнення, особливості формування та розвитку про козацьку освіту та культуру, церкву у житті козаків.

Улюблена Богом перлина
Для всіх українців одна
Козацька моя Україна
Хлібів золотих сторона
Негодами лютими бита
Віками ти йшла до мети
Тобі в небі зорею світити
І волю і долю знайти.

Година вшанування : " Мої роки - це не тягар життя, це досвід, мудрість, відкриття "

   Другий місяць осені починається з особливої дати. 1 жовтня у всьому світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку. Цей день - не лише можливість нагадати всім про людський обов'язок бути турботливими і милосердними до найповажнішої  частини суспільства, це і привід для роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, взаємозв'язку поколінь. 
   Таке воно є життя, людська доля. У кожного вона своя . Комусь вона посміхнулася більше, а комусь менше. Але час прийшов і змінити нічого не можна. Кажуть, що молодість - це найкраще, що є у кожного з нас, але хтось  з відомих людей сказав інше : " Мудра людина ніколи не хотіла бути молодою ". Старість - така ж частина життя, як і молодість, як дитинство. Вона неминуча і саме так її потрібно сприймати, намагаючись у літньому віці знайти для себе джерело оптимізму. Головне сприймати себе відповідно своєму віку. Мудрість старості - жити в гармонії із своїм віком.

Народознавча година: " Як тебе не любити моє рідне село "

Ми раді вас  вітати в цій світлиці
І дарувати хліб із золота пшениці,
Щоб хліб святий у всіх був на столі,
Щасливі були люди в місті і в селі.
Серця в нас сповнені любов'ю й вірою,
Бажаємо, щоб наша зустріч була щирою.
Щастя, здоровя вам, добрії люди!
Веселий настрій хай  з вами буде!
Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо  з хлібом, любов'ю і миром.
Хай біди і горе обходять ваш дім,
Доброго здоровя зичимо всім,
Щоб вам радість і щастя й любов
Вишиваним цвіли рушником.
Нехай рясніють ниви колоскові,
У хаті буде злагода і мир,
На чистому, як сонце, рушникові,
дозвольте вам піднести хліб і сіль.
   Рідне село... столиця нашого дитинства. Тут пахнуть росами і молоком світанки голубі, тут у верболозах мостять гнізда лелеки, а в мальовничі обриси вписалась мрія людська - нові будинки, дзвінкоголоса школа, приватні та державні магазини, широкі вулиці. Кожна вдяганка тобі до лиця, моє Заболоття, - і квітучі сади, і зелені луки, і золото хлібів. Вечоровим смутком проводжаєш ти нас на розмаїтні дороги життя, а стрічаєш світлою метеринською ласкою. Все тут нам рідне, знайоме, все наше батьківське, дідівське, давнє.
   Щедре сонце і червона калино,
   Синій льон і жита золоті,
   Це село моє рідне, мій край солов'їний,
   Найдорожчий в моєму житті.
   Заболття... Земля Волинська...Земля Українська, земля трударів, чиї руки плекають колос, творять багатство держави, це оберіг обдарованих людей, добрі діла і таланти  яких множать славу нашого селища.

Бесіда : " Біль і пам'ять Кортеліс "

День 23 вересня 1942 року назавжди увійшов в історію поліського села Кортеліси як "чорна середа". Того дня майже для трьох тисяч місцевих жителів зупинився час. 
    ... Коли фашисти окупували село, Кортеліси не підкорилися загарбникам. Селяни давали притулок бійцям і офіцерам Радянської Армії, які потрапили під Брестом в  оточення; тут переховувалися втікачі з ешелонів, яких везли на примусові роботи до Німеччини; у лісах під Кортелісами є  партизанський загін. Народні месники чинили  диверсії проти фашистів, нищили ворога, не давали спокою гітлерівцям ні в день, ні в ночі. Щоб розправитися з волелюбними мешканцями краю, нелюди спланували жорстоку криваву операцію " Трикутник ", " 3-й батальйон знищує в районі північного сходу від Мокран села Борки,Заболоття і Борисівку, а рота "Нюрнберг" - Кортеліси", зазначалося в німецькому наказі. 
23 вересня 1942 року фашисти оточили  село. Зігнали людей у церкву і в навколишні будинки. Карателі  підносили до дверей кулемети і почали розстрілювати людей в кількох місцях одночасно. Не щадили нікого: Ні старееньких бабусь і дідусів, ані матерів з немовлятами. Всього ж у цей страшний день фашистські кулі обірвали життя 2875 - и людей, серед них 1620 дітей. Гітлерівці пограбували все, що було у домівках, а село підпалили. Згоріло 615 хліборобських осель. На місці квітучого села залишився сірий попіл і могили невинних жертв, яких нікому було й оплакати.
       5 травня 1980 року в Кортелісаз відкрили меморіальнтй комплекс "Увічнення пам'яті жертв фашизму". Створений меморіал за проектом народного художника України О.П.Олійника, М.О.Олійника та архітектора А.Д.Корнєєва. На високому пагорбі піднялися увічнені в камені і бронзі постаті нескорених кортелісців.

вівторок, 18 липня 2017 р.

Літературне асорті: "Знання - сонце, книги віконце"






В бібліотеці оформлена поличка де представлена література на всі смаки. Присутні мали змогу поринути в історію виникнення книг та бібіліотек. Разом згадали своє перще знайомство з книгою та правила поводження з нею.

День періодики: "Журнальні посиденьки"

Мабуть усі знають, що в бібліотеці поряд з книгами живуть багато газет та журналів. З метою популяризації періодичних видань в бібліотеці пройшов день періодики: "Журнальні посиденьки". До бібліотеки надходить чимало періодичних видань де читачі із захопленням подорожували сторінками різних журналів таких як: "Полина", "Єдинственная", Життя і жінкка", "Дарья", "Моя история", "Люди і долі". Користувачі бібліотеки дізналися зі сторінок журналів багато цікавих, пізнавальних, захоплюючих розповідей.

пʼятниця, 9 червня 2017 р.

Урок - діалог: " Бережи себе для життя"

     Людське життя ... Неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.
     Люди...Їх мільйони...усі вони зовсім різні й чимось неповторні. Вони, мов ті  зорі на небі, що горять своєрідним світлом. 
     Так, життя кожної людини - це стежина, устелена жовто - гарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними та чорними тонами. 
Бо й справді, кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки - пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері - землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим.
     Стежина життя... Це по ній кожен має пройти гідно. Але якою вона буде? І хочеться гукнути: "Життя! Ну зупинись хоч трішки! Почекай хоч одну мить! Візьми мене на свої крилечка й понеси ген-ген за небокрай, де люди у вічності живуть". 
     Щодня перед кожним із нас постають запитання: хто я? Навіщо я прийшов у цей світ? Куди йде моє життя ? Що залишу після себе? Чи хтось колись про мене згадає? Здається, це прості запитання, але дати відповідь на них все важче й важче.
    Життя - це таємниця, людина повинна пройти молодість, зрілість, залишити спадщину, тобто посадити дерево, збудувати дім, виростити дитину.

пʼятниця, 26 травня 2017 р.

Інформаційне досьє: " Реформація і сучасна історія України"

       
      У першій половині ХVI в. у Західній і центральній Європі розгорнувся широкий суспільний рух, антифеодальний по своїй соціально-економічній і політичній суті, релігійний (антикатолицький) за своєю ідеологічною формою. Оскільки найближчими цілями цього руху були "виправлення" офіційної доктрини римсько - католицької церкви, перетворення церковної організації, перебудова взаємин церкви і держави, тому він став називатися Реформацією.
        Реформація - це широкий релігійний і соціально-політичний рух, що почався на початку 16 століття в Німеччині і спрямований на перетворення християнської релігії. Почавшись в Німеччині, Реформація охопила ряд Європейських країн і призвела до відпадання від католицької церкви Англії, Франції, Шотландії, Данії, Швеції, Норвегії, Нідерландів, Фінляндії, Швейцарії, Чехії і Угорщини. 
     Реформація ідейно підготувала ранні буржуазні революції, виховавши особливий тип людської особистості, сформулювавши основи буржуазної моралі, релігії, філософії, ідеологію громадянського суспільства. Хоча явище Реформації залишило величезний відбиток у світовій історії і мало глобальний, загальноєвропейський  характер. Реформація простягнула своє коріння з глибини сторіч до кожного з людей. Вона багато в чому виховала основи діяльної, активної особистості, і навіть сьогоднішнє ставлення до релігійної віри й праці. З іншого боку релігія і досі займає значне місце у нашому житті, а разом із розвитком суспільства неминучими стають релігійні реформи, тому було б необачним забути досвід предків, набутий настільки дорогою ціною.

середа, 17 травня 2017 р.

Родинне свято: "Роде наш прекрасний"


Родино, дорога родина!
Що може бути краще в світі цім?
Чим більше дорожить людина
За батьківський та материнський дім?
Що може бути краще за вечерю в домі
За батьківським, міцним столом,
Де в шумнім гомоні, і в кожнім слові
Все сповнене любов'ю, а не злом?
Де можна більше зачерпнуть любові?
Де взяти більше доброти?
Як в материнськім  ніжнім слові,
Як з батька щедрої руки.
Отож: зібралися ми нині
На святі нашім гомінкім,
Щоб поклонитися родині
І побажати щастя всім.
      Головною берегинею родини була для нас мати. ЇЇ називали святою. У зміст цих слів ми вкладаємо все, що супроводжує нас від народження до глибокої старості - рідний дім, батьківський поріг, родину, мамину пісню і мамину молитву. Шанування матері - один з найсвятіших обов'язків людини і неоплатнипх боргів дітей. Вона нас зростила, виховала, навчила добра, леліяла, любила. І як же не відплатити їй пошаною, любовю, ласкою і допомогою. А власне на старості літ тільки цього хочуть від нас. Чим більша наша любов до матері, тим святіше і радісніше наше життя.

середа, 26 квітня 2017 р.

Година спомин : "Чорнобиль - це трагедія віків, її ні словом, ні пером не передати"

   

Стогне дзвін. Та найгіркішими нотами звучать у ньому голоси Чорнобиля, кактастрофи, яка ніколи не зітреться з людської історії, не згасне у віках. Полин - трава... Стародавнє містечко пригорнулося серед лісів і ланів до світловодої Прип'яті. А звідки, з яких глибин народних придбала ти назву - полин - трава?
     Чорнобиль...Мертва зона...Сьогодні такі слова гірким болем відлунюються у наших серцях. Заростають деревами, кущами, травою опромінені села. Вони порожні, мертві. Поступово руйнуються хати. Разом і з ними руйнуються , зникають неповторні цінності поліської давнини. Про жахливу подію важко згадувати. Страх проймає душу при згадці про мільйони загиблих людей, особливо молодих, які помирають повільно, але в тяжких муках. Ще багато століть ця трагедія буде нагадувати про себе вадами у новонароджених. 
     Ранок...Чорний ранок... 26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі безтурботно спали , над четвертим реактором Чорнобильської АЕС нічну темряву розірвало полум'я. Розпочалась пожежа. Мирна, щаслива весна перестала існувати. Біда розчинилася у духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикос, у воді сільських криниць, у всій красі. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилась у людях. Ця трагедія увійде в історію, в усі хроніки людства як невигойна рана на тілі України. Увесь цей жах відгукнувся болем у серцях мільйонів людей. Повертаючись до безлюдної зони, журавлі дивуються, чому тут не чути веселих дитячих голосів, чому тут немає життя ? У цій місцевості безлюдні будинки. 
    Чорнобиль. Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, всеодно це слово полум'янітиме чорним вогнищем скорботи. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною. Ми схиляємо свої голови перед усіма кого сьогодні вже немає з нами, перед тими, хто ціною власного життя оплатив шанс на життя мільйонів.

середа, 19 квітня 2017 р.

Пасхальна експозиція : "Великдень - свято Воскресіння"


   






Воскресіння Христове - одне з найдавніших і найсвітліших християнських свят. Воно святкується урочисто з часів апостольських. Для християн це найрадісніше й найурочистіше свято, бо воно дає нам надію, що через віру в воскреслого Ісуса Христа і ми воскреснемо й одержимо вічне життя.
      Пасха - це свято радості для всіх: і для дітей, і для дорослих, і для живих, і для мертвих. Бо коли Христос воскрес, то цим Він переміг смерть та диявола, і ми тепер впевнені, що всі люди силою Його воскресіння воскреснуть. І живі, й мертві разом з'являться перед Господом Богом. Воскресіння Христове утверджує нас у вірі, що життя людське не обривається, як нитка, що воно сповнене глибокого змісту і значення. У Воскресінні Христовому - джерело неосяжної радості, до якої причетні всі люди.

середа, 22 березня 2017 р.

Виставка - хроніка: "Україна в революційну добу 1917 - 1921 року"

    Поштовхом до початку Української революції стала Лютнева революція в Російській імперії. В Україні утворився альтернативнмй центр влади - Українська Центральна Рада, що стала представницьким органом українських демократичних сил і очолила національно - демократичну революцію в Україні. У березні 1917 року  в Києві була створена центральна рада. Її головою став Михайло Грушевський,  видатний український вчений  - історик. Вперше за довгий час українці знову отримали можливість створити свою державу, про яку мріяли віками.
    Сьогодні як ніколи нам потрібна перемога, щоб наша рідна держава була вільною і єдиною.
    Книги представлені на виставці дають змогу користувачам детально познайомитися з деякими історичними постатями та їхніми працями.

вівторок, 7 березня 2017 р.

Літературна хвилинка: "Палке слово Кобзаря"

   
  Кожен великий народ має свої знакові постаті. Такою постаттю для нас, українців, є Тарас Григорович Шевченко. Його ім'я золотими літерами вписано в історію української та світової літератури.
     Шевченко залишив нам свої неоціненні духовні надбання - твори і світлу добру пам'ять про себе. Він пробуджував любов до своєї Батьківщини, кликав сильних на подвиги, вселяв у слабких надію і віру. Шевченко був і залишається справжнім митцем, людиною незвичайної долі і надзвичайного таланту, що здобула світову славу. А його поетичне слово - це вогник, схожий на полум'я свічки, що запалює душу людини. Це справжня енциклопедія історії українського народу, яка доносить велич та героїзм козацької доби того часу, відроджує у наших душах повагу до героїчних предків, народжує у серцях найкращі почуття - патріотизм та національну гідність.
    Пам'ять про геніального поета, художника, критика ніколи не вмре в людських серцях. Його твори житимуть вічно. Вони вічно хвилюватимуть людську душу.


вівторок, 28 лютого 2017 р.

Вікторина : "Уклін безсмертній славній жінці - величній Лесі Українці"

    
      Леся Українка народилася 25 лютого 1871 році в м. Новограді - Волинському. Дитячі роки Лесі минали на Поліссі, в краю віковічних соснових борів, таємничих лісових озер, росистих лук. Це чарівне місце на Волині поетеса згодом називала прекрасною колискою її страждань. Дівчина росла веселою і жвавою. Серед ровесників виділялась здібністю, працьовитістю. Взимку на святі Водохреща в Луцьку, на річці Стир, у сильний мороз Леся промочила ноги і дуже застудилася. З цього часу і розпочалася боротьба поетеси з хворобою, сильними болями.
     Нелегким було життя Лесі Українки. Але вона все стерпіла, і все винесла на своїх плечах. Вона не тільки не зламалася, вона переплавила своє безмежне горе у вогні творчої фантазії, яка допомагала їй створити свої шедеври у майбутньому.

У серпні 1913 року в невеличкому грузинському містечку Сурамі, на 42 -му році життя, Леся Українка померла. Її тіло перевезли до Києва й поховали на Байковому кладовищі.

пʼятниця, 24 лютого 2017 р.

Відеоперегляд: "Герої українського неба"

   Їх називали Небесною сотнею - українці, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. гинули за честь, за волю, за право бути українцем і за свою Батьківщину. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами Охоронцями на небі. 
   Українські Ангели загинули за правду, свободу, незалежність своєї держави, і ціною жертовності показали, що наш український дух є незламним, а народ - нескореним. Безумовно, жодного з нас події, що відбувалися впродовж останніх місяців, не залишили байдужими. Тяжкий шлях вже позаду, але емоції та спогади завжди житимуть у наших серцях. Ці декілька місяців назавжди переписали сторінки історії України.
    Мільйони українців віддали свої життя за власну націю і державу. Захисники нашої Вітчизни поклали душу і тіло на вівтар свободи своєї країни і ми про це повинні памятати. 

Не плачте, мамо,  я іще живий,
Хоча й лежу із кулею у грудях...
А наді мною, юним, молодим,
Схилилися в скорботі люди...

Я не помру, ніколи не помру
Мені в віках залишене безсмертя,
Хоча і вас тепер не обійму
Та я живу у всенароднім серці...
   

четвер, 12 січня 2017 р.

Поетичні читання : "Син землі Волинської" ( ДО 75-річчя від длня народження українського письменника, заслуженогои діяча мистецтв України)

 Родове коріння Василя Гея - в селі Заболоття, Любомльського району на Волині. Рік народження - 1942 .
 Наполеглива, професійна праця налсловом, активнагромадська діяльність,повязана з пропагандою слова і книги, утвердженням українськоїмови, постійна турбота про молоді літературні таланти - така життєва доля талановитого письменника, прозаїка і публіциста,заслуженого  діяча мистецтв України Василя Гея. Зростаючи  в сільській родині , пізнавши хліборобську працю, він зачерпнув не одну пригорщу  з рідних поліських джерел, а відтак і снаги для творчості, яка народилась не лише з потреби  виповісти душевні  почування але й з необхідності мовити про побачене та пережите. 
 А коли засвітиться зірниця,                                     Маєш, роде мій прекрасний,
Провістить народження Христа                               Свят негаснуче багаття.
Прилетить колядка, наче птиця                                В січні є чудовий празник - 
Нам серця зігріє і вуста                                             Християнське Водосвяття.

Посівай же січню, білобровий,                               Хай мороз чи сніговиця - 
У містах, степах поміж дібров                                У людей щасливі лиця:
Рідному народу на здоровя,                                    З річки, озера, криниці
Україні рідній на добро.                                           На дорбро вода святиться.
                                                                                    
                                                                                                                                                                                                                                      
                                                                                   І стає вона живою - 
                                                                                   Для цілющого причастя
                                                                                   Благовісною порою
                                                                                   Світ святкує Водосвяття    
                                                                                    
                                                                                   Святять воду, наче вроду
                                                                                   І Волинь , і Закарпаття.
                                                                                   Миром, вірою народу
                                                                                   Гріє душу Водосвяття


Година народознавства: "Дозвольте,пане господарю, заколядувати!"

              Найбільш широко і урочисто, як і інші народи світу, відзначають українці християнське свято - народження Ісуса Христа. Наші пращури вірили, що своїми магічними діями, обрядовими піснями, закличками, вони можуть допомогти природі, Сонцю, собі в боротьбі з темними силами. І Коляда - це перше свято на честь Сонця в річному циклі, нею починаються зимові хліборобські святки.
             Свято української Коляди відзначається впродовж двох тижнів- із 7 по 19 січня. Перед Колядою, за звичаєм, усі разом кличуть: "Пане господарю,дозвольте колядувати"
Нова радість стала, яка не бувала:

Над вертепом зоря ясна світу засіяла.
Де Христос родився , з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами убого вповився.
Пастушки з ягнятком перед тим дитятком
На колінця упадають, царя - Бога вихваляють.
Просим Тебе, Царю небесний Владарю,
Даруй літа щасливії цьому господарю
Цьому господарю, його господині,
Даруй літа щасливії  всій його родині.
Дай нам мирно жити , Тобі угодити
І з Тобою в царстві Твоїм вовік віки жити.

      Бажаємо Вам у щасті свята проводити, а за рік ще краще у здоров'ї дожити!

05.01.2017 року

Різдвяна мозаїка : "Чудесна зірка в небі сяє"

      Один із симолів святкування Різдва, Мотив нової зірки, яка спалахнула у час появи на світ Божественного Немовляти, відомий із євангельської легенди про прибуття зі Сходу для поклоніння Христу волхвів, шлях яким до Віфлієму вказувала надзвичайно яскрава зірка.
                                        
03.01.2017 року