середа, 1 листопада 2017 р.

Народознавча година: " Як тебе не любити моє рідне село "

Ми раді вас  вітати в цій світлиці
І дарувати хліб із золота пшениці,
Щоб хліб святий у всіх був на столі,
Щасливі були люди в місті і в селі.
Серця в нас сповнені любов'ю й вірою,
Бажаємо, щоб наша зустріч була щирою.
Щастя, здоровя вам, добрії люди!
Веселий настрій хай  з вами буде!
Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо  з хлібом, любов'ю і миром.
Хай біди і горе обходять ваш дім,
Доброго здоровя зичимо всім,
Щоб вам радість і щастя й любов
Вишиваним цвіли рушником.
Нехай рясніють ниви колоскові,
У хаті буде злагода і мир,
На чистому, як сонце, рушникові,
дозвольте вам піднести хліб і сіль.
   Рідне село... столиця нашого дитинства. Тут пахнуть росами і молоком світанки голубі, тут у верболозах мостять гнізда лелеки, а в мальовничі обриси вписалась мрія людська - нові будинки, дзвінкоголоса школа, приватні та державні магазини, широкі вулиці. Кожна вдяганка тобі до лиця, моє Заболоття, - і квітучі сади, і зелені луки, і золото хлібів. Вечоровим смутком проводжаєш ти нас на розмаїтні дороги життя, а стрічаєш світлою метеринською ласкою. Все тут нам рідне, знайоме, все наше батьківське, дідівське, давнє.
   Щедре сонце і червона калино,
   Синій льон і жита золоті,
   Це село моє рідне, мій край солов'їний,
   Найдорожчий в моєму житті.
   Заболття... Земля Волинська...Земля Українська, земля трударів, чиї руки плекають колос, творять багатство держави, це оберіг обдарованих людей, добрі діла і таланти  яких множать славу нашого селища.

Немає коментарів:

Дописати коментар