Уклін землі волинській!
Вічна слава тій,
що зростала в тиші цих
лісів.
Що віддала народові
свій спів,
незламна, чиста,
гнівна і ласкава!
Нова доба над нами розцвіла,
та слава Лесі вічно з
нами буде,
як меч проти неправди
і облуди,
в борній за правду
зброя золота!
Леся Українка понад
143 роки тому народилась вона у сім'ї Косачів. Щоб стати для світу Лесею
Українкою, щоб увійти в літературу як співець революційної мужності і боротьби,
гідно продовжуючи кращі традиції поезії Шевченка і Некрасова. На Волині минули
її дитячі та юнацькі роки, частково й роки дорослого життя. І якими б шляхами
не водила б доля письменницю, у її серці завжди жили спогади, про рідний і
милий край – Волинь. Леся була щедро обдаровано від природи, вона кохалася в
казках і переказах, любила українську народну пісню. Дитячі захоплення і забави
доклали до купи й свої зерна, що ними життя засівало чутливу душу, і що згодом проросли
вогненним словом правди. Вона держала слово і багато великих слів у ньому
поміщалось: братерство, воля, рідний край… Так, так, те все було. А далі слово
змінилося у спів, і вся громада до дзвінкої промови прилучилась.
Літала могутня орлиця,
Летючи співала,
Орлів закликала,
До сонця, крізь хмари
пробиться.
Упала між хмарами,
Гриміла громами,
Веселкою радісно грала,
І раптом упала,
На скелі високі,
Над морем глибоким,
І гордо, велично
сконала…
У співі згоріла…
В невтомному льоті…
Згорнулись могутнії
крила…
З нагоди відзначення
143-ї річниці від Дня народження Лесі Українки, Заболоттівська бібліотека для
дорослих провела зустріч за круглим столом: «Талант виняткової сили і краси», та підготувала книжкову виставку: «Лесю, Лесю,
легендо вічна …».