пʼятниця, 28 лютого 2014 р.

Афганістан у душах назавжди

  На жаль, уже не можна забрати біль, стерти і зарубцювати спогади. Афганістан у душах - назавжди. Ще й досі плачуть матері, у серцях «афганців» їдкий і пекучий осад. Ця війна забрала юність і життя, оця війна – нікому не потрібна і безглузда. Але вона була. І наш святий обов’язок пам’ятати поіменно земляків, які були в Афганістані. Працівниками Заболоттівської бібліотеки для дорослих, будинку культури та селищної ради проведений вечір-спогад: «Афганістан болить в моїй душі». Ми повинні вічно пам’ятати ті часи і людей, які пройшли Афганістан,- сказав голова селищної ради Василь Головій. Хоча ця війна нам, українцям, певно, не була потрібна. Я низько схиляю голову перед «афганцями», перед тими, хто не дожив до сьогоднішнього дня. 
  На вечір були запрошені  9 афганців: Макаревич Валерій Миколайович, Головій Василь Іванович, Головій Василь Миколайович, Головійчук Микола Петрович, Глущук Володимир Андрійович, Сверба Василь Михайлович, Кондратюк Леонід Федорович, Білітюк Іван Георгійович, Коцюба Володимир Миколайович. Своїми спогадами поділився з присутніми із сльозами на очах Іван Білітюк. У цифрах Афганістан – це понад 160 тисяч людей, призваних з України, не повернулися з війни 3360, з них 3280 загинули, 80 пропали безвісти, понад 8000 поранено, 3560 стали інвалідами. З нашого селища крізь пекло війни пройшло 12 людей, 3 померли у мирний час – це Білітюк Микола Степанович, Кіпень Микола Матвійович, Свіржевський Микола Васильович.

   Хвилиною мовчання вшанували їхню пам’ять, а потім відбулося покладання квітів воїнам – інтернаціоналістам до Обеліску слави та братської могили. Ведучі програми вечора: Іллона Головій та Катерина Коцюба наголошували ще і ще раз у яких незвичних долях переплелося героїчне і трагічне. Різними повернулися додому воїни-інтернаціоналісти, а скільки матерів оплакують своїх синів, скільки з явилося молодих вдів, і скільки дітей не дочекалися своїх батьків! Підсумки будь-якої війни підбивати важко, а ще важче такої, у якій брали участь наші земляки. Нам залишається тільки одне – пам’ятати утверджуючи значущість і цінність кожної особистості.

Немає коментарів:

Дописати коментар