Під такою назвою
проведено родинне свято у рамках клубу «Надвечір я» працівниками дорослої
бібліотеки.
«Рідна мати моя, ти мене на зорі проводжала
І рушник вишиваний
на щастя , на долю дала.»
Так писав про
рушник видатний український поет Андрій
Малишко.
Ведучі свята
розповіли користувачам бібліотеки про вишитий рушник який в Україні займає
особливе місце. Рушники - це символ України, відбиття культурної пам'яті народу, в їх узорах збереглися прадавні магічні знаки, образи, «дерева життя»,
символіка червоного кольору. Рушник у давнину відігравав важливу роль, на
ньому вишивалися священні язичницькі зображення. Це були «язичницькі
іконостаси», сповнені глибокої архаїки. Впродовж віків рушникам надавалося важливе
образно-символічне значення. Рушник супроводжував селянина протягом усього
життя - і в радості, і в горі. Він завжди був символом гостинності – на ньому
підносили дорогим гостям хліб-сіль. Особливу роль відігравав рушник у весільній
обрядовості як один з найважливіших атрибутів. Тарас Шевченко глибоко знав
народні звичаї, що знайшло відображення в його поезії. Сватання він описує
такими словами «Я все виглядала-чи не шле за рушниками», «А у мене, як на
теє, й рушники вже ткались», «Вернулись люди з рушниками».
Треба зазначити, що
останнім часом активно відроджується роль рушників. Вони продовжують своє життя
в обрядах (обов'язковий атрибут весільної обрядовості), залишаються неодмінною
окрасою сільського житла.
Рушники - це
віддзеркалення культурної пам'яті народу, в їхніх узорах збереглися прадавні
магічні знаки-символи, «дерево життя», жіночі зображення, символіка червоного
кольору, що знайшли своє рідне подальше осмислення та оновлення сучасності.
Щиро та сердечно
присутніх на родинному святі вітали: вокальний квінтет «Елегія», народне
аматорське тріо «Лілея» та дует у складі Інни Головій та Тетяни Акопджанян. У
бібліотеці оформлена книжкова виставка «Рушник вишиваний – Вкраїни душа».
Немає коментарів:
Дописати коментар