Вечір-пам’ять: «Чорнобиль крізь серце». Проведено працівниками Заболоттівської селищної ради, дорослої бібліотеки та будинку культури. 26 квітня 1986 року о першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції, який мав потужність мільйон кіловат несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву. Трапилось це в 130-ти кілометрах від Києва. 28 років минуло від тієї квітневої ночі, коли в небо над Прип’яттю знялася радіаційна хмара. Сталася в історії людства найбільша катастрофа.

                  26 квітня 1986…

                  Сьогодні нас зібрав загальний біль-

                  Біль пам’яті про 26 квітня.

                  Минуло стільки літ... А звідусіль

                  Відлуння драми нашого століття.

                  Чорнобиль. Місто древньої краси.

                  Чорнобиль-пекло від тієї ночі.

                  Я знаю-серце в кожного щемить.

                  По чистих душах, у святій печалі.

                  Вклонімося ж, їх пам’яті в цю мить,

                  Єднаймося в скорботному мовчанні.

                                                                           Віолета Дворецька 

Своїми спогадами на вечорі поділилися учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: Петро Свіржевський, Володимир Головій, Микола Сверба, Володимир Круглій. Наша пам’ять і пам’ять багатьох наступних поколінь – знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому. Вирвавшись з-під влади недбайливих господарів, вона спричинила трагічні наслідки. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять своїх земляків, хто віддав своє життя під час ліквідації Чорнобильської катастрофи. Це такі ліквідатори: Петро Олексійович Головій, Олексій Гордійович Глущук, Віктор Юрійович Саченюк, Василь Никандрович Соколюк, Василь Євдокимович Мельничук, Василь Євдокимович Глинянко, Микола Данилович Коцюба, Олександр Дмитрович Алєксєєв. На меморіальному комплексі були покладені квіти.

Презентація книги Оксани Головій «Любові дивне задзеркалля»

   Наша Волинська земля багата на талановитих людей, особливе місце серед них займають поети і письменники. Кожна книжка наших місцевих поетів, яка виходить друком - це приємна подія для Волині. Невеликі оповідання зібрані у книзі волинської журналістки Оксани Головій «Любові дивне задзеркалля», ведуть читача у загадковий і тому завше цікавий світ людських взаємин. Несподівані повороти сюжетів, продиктовані самим життям, змушують читача замислитися над сутністю стосунків, над тим, заради чого й кого живемо на цім світі. Сама назва книги змушує нас задуматися над сенсом життя, адже життя-це неповторна мить, треба ним дорожити і прожити його з гідністю. Є люди, яких не помічаєш поміж сотень інших, а поговориш і відчуєш: перед тобою особистість, багата внутрішнім світом людина. Саме такою людиною є наша Оксана Головій - нині головний редактор тижневика «Сім я і Дім». Про Оксану Анатолівну, про її дитячі і шкільні роки, про захоплення книгою ще в юності розповіла мама. Гортаючи книгу, той хто здатен жертвувати собою, заради щастя коханої людини, між рядками прочитаєш і своє ім’я. Як і той, хто мав щастя плекати в серці неземне почуття або ж відчувши біль втрати усе таки живе надією. Кожне оповідання - це маленький світ, невелика зірка у Всесвіті земних почуттів. Якщо ви не знали особисто цю приємну жінку, то прочитавши книгу з оповіданнями ви взнаєте її щирість, відвертість душі і серця, її простоту багату внутрішнім світом. Ми далекі від думки про те, що словами можна навчити когось ставитися серйозніше до себе і своїх почуттів, але всім нам сьогодні потрібно згадати, що любов треба усвідомлювати як творчість. Без любові дівчина марніє, жінка перетворюється на власну тінь. А взагалі чи вміємо ми любити? Чи можемо ми пояснити цю даровану нам необхідність?

Любити - солодко, любити - гірко, любити - мріяти, любити - вірити, любити -відрікатися від себе, - з таких розділів складається книга Оксани Головій. Про закоханий Кактус, про любов, яку приворожили голуби, про сповідь зрадженої коханки, про кохання що прийшло навшпиньки, про художника який малює дощ, про її нову давню любов, про життя на мінорній відстані, про коротку мить украденої втіхи, про любов, яку… не дочитали - та багато інших оповідань про кохання написано у книзі Оксани Головій, а про самого автора книги поділилася спогадами класний керівник Тетяна Петрівна Свіржевська.

Світ починається з любові…

Нехай вона й продовжить світ!

Нехай усі, хто з нами знову пізнають радість й щастя зліт.

Нехай в полон візьме кохання,

І кожен з нас відчує сам,

Як почуття це, нове й давнє,

Життя наповнить змістом нам…

   З таким змістом є книга оповідань Оксани Головій «Любові дивне задзеркалля». Про свої враження про книгу поділилася завідувачка бібліотеки для дітей Валентина Юхимівна Глущук. Оксана Анатолівна любить життя, любить людей і її серце відкрито для людей, доказом цього є її книга. Оповідання, в які Оксана Анатоліївна вклала свою душу й серце. Вона любить свій край, як святиню дану нам Богом. Кожен рядок проникнутий любов’ю до рідно землі, щирим захопленням, красою озер та лісів, його природою. Все це надихає Оксану Анатоліївну до творчості, без якої вона жити не може. Презентація книги Оксани Головій «Любові дивне задзеркалля» - засвідчує народження ще одної обдарованої особистості долі якої вже нерозривно пов’язана з українським художнім словом. Не дарма кажуть, що талановита людина, талановита у всьому.

Члени гуртка основи журналістики взяли у Оксани Анатоліївни інтерв’ю:

- Що надихнуло вас на створення книги «Любові дивне задзеркалля»?

- Який фактор впливу на вашу творчість вважаєте найвагомішим?

- Чи відчуваєте ви певну відповідальність перед читачами за свою творчість?

- Як ви стали журналістом?

- Оксано Анатоліївно,розкажіть будь-ласка, у чому особливість роботи журналіста?

На всі питання автор книги з задоволенням дала відповідь.

Бібліотечний урок : «Що ми вивчаємо книгу чи комп’ютер?»

   Для чого нам книга? Як з’явилася вона? Читання книг – це насолода і відпочинок: надання практичної допомоги щодо вибору книг для читання та їх пошуку у бібліотеці; розвивати уміння правильно читати книги, користуватись довідковими виданнями і періодикою. Читання книг – це насолода і відпочинок, книга – це велика духовна цінність. Епіграфом будуть слова « Світ книги – невичерпна і чиста криниця самопізнання, самовдосконалення, самовиховання». Набагато швидше і простіше отримати інформацію з комп’ютера. Входимо в Інтернет і знаходимо відповіді на питання з усіх галузей науки. Бібліотечний урок : «Що ми вивчаємо книгу чи комп’ютер ?» проведено у Заболоттівській бібліотеці для дорослих.

Година пам'яті "Кріпацький син..."

   Тарас Григорович Шевченко залишив нам свої неоціненні духовні надбання – твори і світлу, добру пам'ять про себе. Він пробуджував любов до своєї Батьківщини, кликав сильних на подвиги, вселяв у слабких надію і віру. В історії залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає і шанує все людство. До них належить й ім’я великого українського поета Т.Г.Шевченка. Весь свій могутній талант він присвятив служінню народові. Тарас Шевченко символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. Його думи, його пісні, його полум’яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів. Поезію Шевченка люблять всі народи. Поет, який віддав всі свої сили боротьбі за визволення рідної України від соціального і національного гніту, виражав прагнення і сподівання всіх народів, всіх прогресивних людей світу. Шевченко – це наша душа, наша мудрість, це наша сила, які б нещастя і муки не випадали на долю нашого народу, він вистоїть, якщо буде з нами Тарас Шевченко, його заповіт. Нехай же в кожній хаті на чільному місці лежить «Кобзар», хай у кожній світлиці заквітне портрет Шевченка, щоб слово Тарасове світило старому і малому, щоб слово його незабуте і нині, вічно ходило по Україні. Та освятиться душа наша великою мудрістю безсмертного генія великого народу. 

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття
І голос твій нам душі окриля.
Встає в новій красі, забувши лихоліття
Твоя, Тарасе, звільнена земля.
І росяні вінки, заплетені суцвіттям
До ніг тобі, титане, кладемо.
Ми чуємо тебе, Кобзарю,крізь століття
Тебе своїм сучасником звемо.

   Годину пам’яті « Кріпацький син ти все віддав народу. О, скільки мук за нього виніс ти!» - провели працівники Заболоттівської бібліотеки для дорослих, та оформили постійно діючу виставку : «Тарас Шевченко – поет, художник, мислитель»