Виставка - хроніка: "Україна в революційну добу 1917 - 1921 року"

    Поштовхом до початку Української революції стала Лютнева революція в Російській імперії. В Україні утворився альтернативнмй центр влади - Українська Центральна Рада, що стала представницьким органом українських демократичних сил і очолила національно - демократичну революцію в Україні. У березні 1917 року  в Києві була створена центральна рада. Її головою став Михайло Грушевський,  видатний український вчений  - історик. Вперше за довгий час українці знову отримали можливість створити свою державу, про яку мріяли віками.

    Сьогодні як ніколи нам потрібна перемога, щоб наша рідна держава була вільною і єдиною.

    Книги представлені на виставці дають змогу користувачам детально познайомитися з деякими історичними постатями та їхніми працями.

Літературна хвилинка: "Палке слово Кобзаря"

   

  Кожен великий народ має свої знакові постаті. Такою постаттю для нас, українців, є Тарас Григорович Шевченко. Його ім'я золотими літерами вписано в історію української та світової літератури.

     Шевченко залишив нам свої неоціненні духовні надбання - твори і світлу добру пам'ять про себе. Він пробуджував любов до своєї Батьківщини, кликав сильних на подвиги, вселяв у слабких надію і віру. Шевченко був і залишається справжнім митцем, людиною незвичайної долі і надзвичайного таланту, що здобула світову славу. А його поетичне слово - це вогник, схожий на полум'я свічки, що запалює душу людини. Це справжня енциклопедія історії українського народу, яка доносить велич та героїзм козацької доби того часу, відроджує у наших душах повагу до героїчних предків, народжує у серцях найкращі почуття - патріотизм та національну гідність.

    Пам'ять про геніального поета, художника, критика ніколи не вмре в людських серцях. Його твори житимуть вічно. Вони вічно хвилюватимуть людську душу.



Вікторина : "Уклін безсмертній славній жінці - величній Лесі Українці"

    

      Леся Українка народилася 25 лютого 1871 році в м. Новограді - Волинському. Дитячі роки Лесі минали на Поліссі, в краю віковічних соснових борів, таємничих лісових озер, росистих лук. Це чарівне місце на Волині поетеса згодом називала прекрасною колискою її страждань. Дівчина росла веселою і жвавою. Серед ровесників виділялась здібністю, працьовитістю. Взимку на святі Водохреща в Луцьку, на річці Стир, у сильний мороз Леся промочила ноги і дуже застудилася. З цього часу і розпочалася боротьба поетеси з хворобою, сильними болями.
     Нелегким було життя Лесі Українки. Але вона все стерпіла, і все винесла на своїх плечах. Вона не тільки не зламалася, вона переплавила своє безмежне горе у вогні творчої фантазії, яка допомагала їй створити свої шедеври у майбутньому.

У серпні 1913 року в невеличкому грузинському містечку Сурамі, на 42 -му році життя, Леся Українка померла. Її тіло перевезли до Києва й поховали на Байковому кладовищі.

Відеоперегляд: "Герої українського неба"

   Їх називали Небесною сотнею - українці, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. гинули за честь, за волю, за право бути українцем і за свою Батьківщину. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами Охоронцями на небі. 

   Українські Ангели загинули за правду, свободу, незалежність своєї держави, і ціною жертовності показали, що наш український дух є незламним, а народ - нескореним. Безумовно, жодного з нас події, що відбувалися впродовж останніх місяців, не залишили байдужими. Тяжкий шлях вже позаду, але емоції та спогади завжди житимуть у наших серцях. Ці декілька місяців назавжди переписали сторінки історії України.

    Мільйони українців віддали свої життя за власну націю і державу. Захисники нашої Вітчизни поклали душу і тіло на вівтар свободи своєї країни і ми про це повинні памятати. 

Не плачте, мамо,  я іще живий,

Хоча й лежу із кулею у грудях...
А наді мною, юним, молодим,
Схилилися в скорботі люди...

Я не помру, ніколи не помру
Мені в віках залишене безсмертя,
Хоча і вас тепер не обійму
Та я живу у всенароднім серці...