22 червня – День Скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні

Щороку 22 червня український народ вшановує світлу пам'ять  мільйонів земляків, життя яких обірвала Друга світова війна. Горем і болем вона увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю.

 Цей день для нас наповнений трагічними спогадами і болем. Найкривавіша в історії світу війна принесла українцям незліченні жертви і страждання, масовий терор, смерть та руйнування. Гірка доля не оминула жодну українську родину, війна забрала життя кожного п’ятого українця. Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам'ять про тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій

війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму. Життєписи цих людей – уроки істинної мужності та патріотизму для сучасників. Сьогодні, потерпаючи від кривавої військової агресії на сході країни, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу знову, зі зброєю в руках, захищають наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний

вибір. Схиляємо голови перед мужністю і нескореністю нашого народу, який знайшов у собі сили вистояти і вижити, який піднявся на бій і переміг у героїчній боротьбі. Вічна пам'ять загиблим. Честь і слава живим героям!

Батько українського бестселера

Сьогодні день народження Василя Миколайовича Шкляра – українського письменника, політичного діяча, лауреата Шевченківської премії. Василь Миколайович Шкляр —непохитний у своїх переконаннях, політичною позицією якого є популяризація української літератури, автор бестселерів, які принесли йому визнання, популярність та літературні премії в Україні та за кордоном.

Один із найвідоміших і найбільш читаних сучасних українських письменників. Певний час працював у пресі, потім вирішив присвятити себе літературній творчості. З 1978 року член Спілки письменників України, з 1999 Асоціації українських письменників. Письменницька популярність прийшла з виходом роману «Ключ» в 1999 році. Роман відзначений кількома українськими преміями, неодноразово перевидавався. Друкувати свої твори почав ще школярем, з 1967 року. Автор романів: "Ключ"(1999), "Елементал" (2001), "Кров кажана" (2003),

"Залишенець", "Чорний Ворон" (2009), "Маруся" (2014), "Чорне сонце" (2015), "Троща" (2017) та ін. Рішенням Комітету з Національної премії України ім. Т.Шевченка Шкляр був визнаний лауреатом Шевченківської премії 2011 року, але письменник відмовився її отримати у знак протесту проти перебування на посаді Міністра освіти України Дмитра Табачника. Василя Шкляра називають «батьком українського бестселера». Роботи письменника перекладено англійською, болгарською, вірменською, шведською, словацькою, та іншими мовами.  Василь Шкляр підтверджує звання майстра пера,

особливо щодо історичних романів. Читачі з нетерпінням чекають його нових книг. Його твори стають відкриттям, проривом, свіжим та новаторським поглядом на нашу українську історію, сповнену звитяги, рішучості, трагізму, слави героїв. Хочеться побажати Василю Миколайовичу здоров’я та наснаги ще на багато років. ☝️✍️А глибше познайомитися з творчістю письменника, ви зможете, завітавши до нашої книгозбірні.

Трійця – свято відродження життя.

  

7 червня – п'ятдесятий день після Великодня. Це свято є одним із 12 найважливіших християнських свят. В Україні Свята Трійця святкується впродовж трьох днів,  вшановуючи Бога Отця, Бога Сина і Бога Святого Духа, і вважається ще й днем народження християнської церкви.

 За однією з легенд, саме на Трійцю Бог створив землю та прикрасив її зеленню. Свято це не лише дуже веселе, але і видовищне, воно сягає своїм корінням ще в дохристиянські часи і символізує остаточний прихід літа. З Зеленими святами пов’язані барвисті та поетичні народні обряди і звичаї, деякі, звичайно, були втрачені і призабуті, деякі були змінені або спрощені, але народна пам’ять все ж зберегла бодай елементи і

головні їхні атрибути. Напередодні Зеленої неділі, у суботу, що називалася клечальною, українці обов’язково прикрашали подвір’я та господарські будівлі зеленими гілками клену, верби, липи, акації, ясеня, горіха, дуба.У Троїцьку суботу господині пекли  калачі, один із яких обов’язково клали на підвіконня, задобрюючи ним русалок і лісових мавок, а маленькі калачі роздавали  жебракам. Клечальна субота належить до поминальних. Цього дня колись влаштовували на могилах тризни та правили в церкві панахиди. У неділю зранку люди вбиралися у святковий одяг і йшли до церкви, яка в цей день також була пишно оздоблена гіллям дерев і квітами.

Після богослужіння дівчата й хлопці прямували на лісові галявини, де відбувалися ігри, хороводи, співи, жарти. Дівчата вибирали берізку з довгим і тонким гіллям і на самому дереві з нього завивали вінки.

Згідно з древніми повір’ями, Зелена неділя вимагає особливої обережності від людей: у цю ніч мавки, русалки, та інша нечисть намагаються оволодіти помислами людини. За народними переказами, на Трійцю з річок, озер, ставків на берег виходять русалки. Вони веселяться, водять хороводи, співають пісні, гойдаються на гілках дерев. Приємно, що й нині живуть традиції українського народу. 

Благослови, Свята Трійця, день новий на щастя.

Нехай усім добрим людям здоров'я додасться.

Щоб було все добре і минало лихо,

даруй в наші душі спокій, а у серце втіху.

Дякуєм за ранок і за святкову днину.

Нехай прийде Божа милість у кожну родину!

Творці слов'янської писемності

Українці разом з усіма іншими слов’янськими народами 24 травня відзначають День слов’янської писемності й культури. Свято встановлено згідно з Указом Президента від 17 вересня 2004 року, в день вшанування пам’яті святих рівноапостольних

Кирила і Мефодія – просвітителів, що відіграли визначну роль у розвитку й становленні слов’янського письменства і культури, покровителів Європи. Кирило (827–869) і його старший брат Мефодій (815–885) народилися в македонському місті Фессалоніки (тепер Салоніки, Греція) в сім’ї воєначальника. За походженням болгари. Якщо Кирило був стовідсотковим гуманітарієм – здобув

освіту в школі при імператорському дворі Константинополя, а згодом працював патріаршим бібліотекарем і викладав філософію, а потім перебував, навіть, на дипломатичній службі, то Мефодій був спочатку військовим, правителем однієї з слов’янських областей поблизу Солуня. Військова кар’єра його не вдовольняла, і він став ченцем, а невдовзі й ігуменом одного з

монастирів у Малій Азії. Згодом брати об’єдналися в просвітницькій діяльності – перекладали слов’янською мовою богослужебні книги, самі писали оригінальні твори, проповідували православ’я, виступаючи проти німецького католицького духовенства (вже тоді точилася боротьба між греко-православною Візантією і латино-католицьким Заходом за вплив на слов’янські племена), відкривали при церквах школи, готували учнів. Вони упорядкували слов’янський алфавіт і переклали на церковнослов’янську (староболгарську) мову Євангеліє. Двадцятирічна просвітницька діяльність Кирила та Мефодія і їх учнів мала всеслов’янське значення: вони підняли освіту і спільну культуру слов’янських народів на високий щабель, заклавши тим самим основи церковнослов’янської писемності, фундамент усіх слов`янських літератур.