середа, 1 жовтня 2014 р.

Ветерани, ветерани вам велика наша шана

Щороку першого жовтня ми вшановуємо людей похилого віку. Це не просто свято, це – свято добра,милосердя, любові. Життя людини, мов пори роки. Весною все оживає, пробуджується, розквітає, дурманить чарівними запахами. Літо надихає всіх повноцінним життям, дає силу і ріст, тепло і радість, приносить перші врожаї. Осінь… Вона приходить в життя людей рясними дощами, туманними ранками, холодними ночами і короткими сонячними днями. Вона скупа на тепло але багата врожаями. А ще дарує на згадку бабине літо. На картах небесних тіл така планета, як старість, не позначена. Але вона існує, тільки не в просторі, а в часі. Старість окреслює навколо людини коло самотності. І чим далі, тим вужчим стає це коло. За межею залишається робота до якої звик, яку любив. Але і в старості треба жити повнокровним життям, наскільки позволяє здоров’я.
Людяність, милосердя, добро. Такі знайомі на ці слова. Все частіше ми говоримо про них , а чи кожна душа відкрита для добра? З давніх-давен  закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитись шматком хліба, дати притулок знедоленому, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку. Хотілося б, щоб ми збагатили свої серця любов’ю до людей, особливо знедолених, щоб назавжди викоренили із своїх душ зло, жорстокість, ненависть, бо тільки у світі добра панує  любов і повага, мир  і спокій. Будьмо ж милосердними до тих, хто плаче і страждає, до тих, хто потребує нашої уваги. У рамках клубу «Надвечір’я» проведено літературні посиденьки «Ветерани, ветерани, вам велика наша шана».

Немає коментарів:

Дописати коментар