Український поет Василь Симоненко народився на другий день різдвяних свят –
8-го січня. В цьому році відначаємо 84-ту річницю від дня
народження видатного поета і журналіста, який своїми
текстами відстоював найкращі людські та українські цінності. Як в епоху 60-их,
так і нині, гострі рядки та лірика поета не втрачає актуальності.
Василь Симоненко став
свого часу одним із перших речників українського «шістдесятництва». Народився він
на Полтавщині. Там минули його дитинство та юність. Після закінчення школи
хлопець вступив на факультет журналістики Київського університету. Там
майбутній поет навчався разом із іншими українськими письменниками Юрієм
Мушкетиком, Борисом Олійником, Василем Шевчуком. Василь Симоненко став для нас
легендою. Нескорений, з гарячою натурою, непримиренний до ворогів українського
народу, Великий патріот своєї Вітчизни, щирий та добродійний, він увійшов у
літературу як поборник правди і добра. Його творчість засяяла на небосхилі
української літератури яскравим сонцем, яке висвітило вартісні скарби
незборимого духу нашого народу. Вона непідвладна часу. Василь Симоненко став
нашою гордістю, нашою невмирущою історією. Він став дорогим і близьким для
кожного, хто безмежно любить свій народ, свою Батьківщину. Його ідеали стали
нашими ідеалами, а тому творчість поета буде вічною, як і народ, з якого він
вийшов!
Пропонуємо згадати деякі з думок поета…
Є
три категорії брехунів: одні брешуть, щоб мати з цього моральну чи матеріальну
вигоду, другі брешуть, аби брехати, а треті служать брехні, як мистецтву.
Якими
б цитатами бездари не підпирали свою розумову стелю, вона, однак, занизька для
нормальної людини.
Можна
все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину.
Ти
знаєш, що ти — людина?
Ти
знаєш про це чи ні?
Усмішка
твоя — єдина,
Мука
твоя — єдина,
Очі
твої — одні.
Вічна
мудрість простої людини
В
паляниці звичайній живе.
На
світі той наймудріший, хто найдужче любить життя.
Благородна
брехня возвеличує правду.
Нема
нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини.
В
калюжі глибоко не пірнеш, будь ти хоч японським шукачем перлів.
Щасливий
той, хто хоче мало від життя: він ніколи не розчарується в ньому.
Світ який — мереживо казкове!..
Світ який — ні краю ні кінця!
Зорі й трави, мрево світанкове,
Магія коханого лиця.
Живе той, хто не живе для себе,
Хто для других виборює життя.
На цвинтарі розстріляних ілюзій
Уже немає місця для могил.
Скільки б не судилося страждати,
Все одно благословлю завжди
День, коли мене родила мати
Для життя, для щастя, для біди.
Немає коментарів:
Дописати коментар