Леся Українка – поетична квітка України

25 лютого в Україні відзначається 148-річниця від дня народження Лесі Українки - видатної української поетеси, перекладача, культурного діяча.

Народилась у  1871 році у місті Звягель (тепер - місто Новоград-Волинський Житомирської області) Лариса Петрівна Косач - майбутня Леся Українка, культова українська письменниця, перекладач і культурна діячка. Багато її творів визнані шедеврами світової літератури, а в українську вони принесли нові мотиви і мандрівні сюжети з інших культур. Леся Українка писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. Її твори надихають, додають сил та впевненості.Також працювала в ділянці фольклористики і брала активну участь в українському національному русі.

У нашій бібліотеці  організовано книжкову виставку «Леся Українка – поетична квітка України», де представлена література про життя і творчість видатної жінки України, а також її твори. Видання книжкової виставки ознайомлять читачів з життєвим шляхом видатної діячки - Лесі Українки.

Пропонуємо звернути увагу на добре відомі в усьому світі твори письменниці: «Горить моє серце», «Лісова пісня», «Сім струн» та інші. ЇЇ лірика сповнена глибокої пристрасті, ніжної душевності, щирої любові до рідної землі. Творчість письменниці для кожного покоління відкривається новими духовними скарбами, живе у віках, даруючи людям мудрість, мужність і красу.  "Поетичне слово Лесі Українки - це найгостріша зброя в боротьбі за визволення нашого народу, а рівночасно, це немов євшан-зілля, що чарує своєю красою і особливим ароматом рідної України, що будять у нас найкращі почуття щирої любові до свого народу і до рідної землі".

Афганістан – біль і пам'ять

15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Це день пам’яті про сумнозвісні події війни в Афганістані та в інших країнах, вшанування усіх воїнів –інтернаціоналістів, кому довелося воювати в чужих країнах.

Саме 15 лютого 1989 року було закінчено так звану неоголошену війну, яка тривала майже 10 років, і яку український народ засудив як несправедливу й жорстоку, її тінь торкнулась майже кожної української родини. З кожним роком все далі і далі історія віддаляє нас від вогняних років афганської війни. Але час не підвладний викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади

мужності і вірності військовому обов’язку, які продемонстрували тисячі відданих синів і дочок України, долею одягнених у солдатські шинелі. Сини України завжди чесно і мужньо виконували свій військовий обов’язок. За десять років неоголошеної війни на поле бою було відправлено більше 160 тисяч українців — кожен 4-й з 600 тисячної армії. Згідно статистики всього у війні загинуло близько 15 тисяч вояків, з них майже 4 тисячі

українці. 72 українських вояка зникли безвісті. Більше 8-ми тисяч українців отримали поранення, з них 6 тисяч залишилися інвалідами. Це ціна, яку заплатила Україна за імперські амбіції Кремля. Тридцять років тому тому сотні сімей, родин, де підростали майбутні солдати, з полегшенням зітхнули. 15 лютого 1989 року

останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. Відтоді ця дата увійшла в новітню історію як День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Привітати наших воїнів-інтернаціоналістів та вшанувати тих, хто загинув в далекому Афганістані та всіх-воїнів-інтернаціоналістів зібрались представники громадськості, учні

нашого селища біля пам’ятного знаку воїнам-інтернаціоналістам та Героям АТО. Всіх, хто загинув на теренах інших держав, виконуючи свій військовий обов’язок вшанували хвилиню мовчання та покладанням квітів до пам’ятника.  З словами вдячносі та найщирішими побажаннями до присутніх воїнів-афганців  звернулась заступник голови Заболоттівської громади з питань

діяльності виконавчих органів Надія Денисюк. Голова місцевої організації воїнів-інтернаціоналістів Іван Білітюк вручив нагороди нашим воїнам.

В нашій бібліотеці до цих подій була оформлена книжково-ілюстративна виставка «Афганістан далекий і чужий – у кожній пам’яті живий», на якій було представлено книги, статті з періодичних видань, ілюстрації, присвячені подіям  Афганської війни.Бої завершуються, а історія вічна. Пішла в історію й афганська війна. Але в пам’яті людській їй ще жити довго, тому що її історія написана кров’ю солдатів і слізьми матерів.

Покоління, обпалене її вогнем, як ніхто засвоїло військові й моральні уроки тієї ніким і нікому неоголошеної, героїчної й трагічної афганської війни. Афганських подій ніколи і нікому не викреслити з календаря. І скільки б ми не повертались до тих подій, встановлюючи нові і нові факти, змінюючи цифри, все переоцінюючи , істина залишається одна – незмінно житиме пам'ять про Афганістан.  Ми шануємо їхній героїзм і звитягу, захоплюємося найкращими людськими якостями тих, хто пройшов крізь всі «гарячі точки», не посоромивши своєї честі та гідності.    Ваша активна життєва позиція, вірність військовій присязі заслуговують на глибоку повагу. Ми вдячні вам за мужність і патріотизм, за стійкість та витримку. Ваші діти можуть по праву пишатися своїми батьками.

Соборна мати-Україна: одна на всіх як оберіг

День 22 січня 1919 року ввійшов до національного календаря як велике державне свято - День Соборності України. Саме тоді на площі перед Київською Софією відбулася подія, про яку мріяли покоління українських патріотів: на велелюдному зібранні було урочисто проголошено злуку Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Виголошення соборницької ідеї стало могутнім виявом творчої енергії нації та прагнення до етнічної і територіальної єдності.

У розмаї жовто-синіх знамен 22 січня 1990 року наші сучасники поєднали живим ланцюгом злуки Схід і Захід України. І нагадали цим про те, що територіальна цілісність України, скріплена кров'ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною.

Дала нам розуміння того, що ми маємо бути свідомі, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти великої мети - побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки. І завжди пам'ятаючи про незліченні жертви, принесені на вівтар незалежності, соборності, державності. День Соборності України, свято рідного краю, свято нашої держави.

Ми пишаємося, що ми – українці, а наша Вітчизна – Україна, земля, дорога та мила серцю кожного із нас. До цієї знаменної дати в нашій бібліотеці оформлено викладку літератури вистаку-подію "Соборна мати-Україна: одна на всіх як оберіг".

 Основною метою оформлення даної викладки було донести до користувачів бібліотеки, що в історії України є такий день, як день з’єднання країни воєдино. Хто не знав, той дізнався, хто не пам’ятав, той згадає. Адже кожен громадянин своєї країни повинен знати її минуле. Читачі мали змогу переглянути і книги, і статті з газет. В книгах розміщені статті, що описують події того дня, газетні статті розповідають про святкування та відзначення Великого Дня в різні роки і в різних містах. Також тут представлені видання, що ілюструють історичний шлях України до єднання, розповідають про видатних діячів національно-визвольного руху, їхній внесок у становлення національної ідеї.Єдність і свобода робить нас гідними нащадками наших батьків! Будемо з трепетом зберігати цей безцінний скарб! Хай береже нас усіх Господь і слава Йому за цю прекрасну країну - Україну!

Я для тебе горів, український народе…

Український поет Василь Симоненко народився на другий день різдвяних свят – 8-го січня. В цьому році відначаємо 84-ту річницю від дня народження  видатного поета і журналіста, який своїми текстами відстоював найкращі людські та українські цінності. Як в епоху 60-их, так і нині, гострі рядки та лірика поета не втрачає актуальності.

Василь Симоненко став свого часу одним із перших речників українського «шістдесятництва». Народився він на Полтавщині. Там минули його дитинство та юність. Після закінчення школи хлопець вступив на факультет журналістики Київського університету. Там майбутній поет навчався разом із іншими українськими письменниками Юрієм Мушкетиком, Борисом Олійником, Василем Шевчуком. Василь Симоненко став для нас легендою. Нескорений, з гарячою натурою, непримиренний до ворогів українського народу, Великий патріот своєї Вітчизни, щирий та добродійний, він увійшов у літературу як поборник правди і добра. Його творчість засяяла на небосхилі української літератури яскравим сонцем, яке висвітило вартісні скарби незборимого духу нашого народу. Вона непідвладна часу. Василь Симоненко став нашою гордістю, нашою невмирущою історією. Він став дорогим і близьким для кожного, хто безмежно любить свій народ, свою Батьківщину. Його ідеали стали нашими ідеалами, а тому творчість поета буде вічною, як і народ, з якого він вийшов!

                            Пропонуємо  згадати деякі з думок поета…

Є три категорії брехунів: одні брешуть, щоб мати з цього моральну чи матеріальну вигоду, другі брешуть, аби брехати, а треті служать брехні, як мистецтву.

Якими б цитатами бездари не підпирали свою розумову стелю, вона, однак, занизька для нормальної людини.

Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину.

Ти знаєш, що ти — людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

Вічна мудрість простої людини

В паляниці звичайній живе.

На світі той наймудріший, хто найдужче любить життя.

Благородна брехня возвеличує правду.

Нема нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини.

В калюжі глибоко не пірнеш, будь ти хоч японським шукачем перлів.

Щасливий той, хто хоче мало від життя: він ніколи не розчарується в ньому.

Світ який — мереживо казкове!..

Світ який — ні краю ні кінця!

Зорі й трави, мрево світанкове,

Магія коханого лиця.

Живе той, хто не живе для себе,

Хто для других виборює життя.

На цвинтарі розстріляних ілюзій

Уже немає місця для могил.

Скільки б не судилося страждати,

Все одно благословлю завжди

День, коли мене родила мати

Для життя, для щастя, для біди.