День Соборності України

22.01.14 День Соборності України – свято, що відзначається щороку в день проголошення Акту воз’єднання Української Народної Республіки та Західно – Української Народної Республіки, що відбулося 22 січня 1919 року на Софіївській площі в Києві.

Цій даті судилося навічно вкарбуватись в історію України величним національним святом – Днем Соборності. Саме того зимового дня в Києві під перегук дзвонів Святої Софії було ухвалено рішення про об’єднання двох, розділених історичною прірвою гілок українського народу. В Універсалі Директорії УНР наголошувалося «Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка.»

Соборність – це одна із найзаповітніших мрій багатьох поколінь жителів України, незалежно від національності. У цей день ми в пошані низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю полеглих патріотів, котрі століттями добивалися об’єднання усіх територій України в єдину незалежну Державу.

Нашим сучасникам пощастило мати таку Державу. До цієї дати у нашій бібліотеці організована викладка літератури «Україно, мій духмяний цвіте, йдеш до волі через терни стільки літ, » а також провели інтернет – мандрівку «Крокуючи історією». Тож вітаємо всіх з цим величним святом.

 

Різдво Христове – свято всієї родини

Коляда, Різдво не лише започаткували тріаду Різдвяних свят – вони були ніби світанком, передчуттям творення нового Дня – Дня Світла, Любові і Радості. Усі чекали якогось таїнства. Дарма, що кожен виконував ту чи іншу роботу, душа в цей день жила за своїми законами, надією, сподіваннями та вірою, що з цього дня життя має змінитися на краще, світліше, радісніше, і оживе поруч казка.

Як саме, ніхто не знав, але був переконаний, що щось таки зміниться. Хтось малював у своєму серці якісь чарівні перетворення, а хтось з усіх сил прислухався, чи діється оте «щось», що має змінити його життя та життя родини. Різдво Христове – одне з найвеличніших свят і чи не найбагатше народними обрядами. Красиво й велично святкується Різдво на Україні. Кожна родина очікує на ці свята. Тому що ці світлі і радісні дні приносять добро і спокій у наші душі. Наша бібліотека також старається вшанувати ці свята, для цього облаштувала тематичну викладку літератури «Різдвяний вечір – Святий вечір». А також для жителів нашого селища спільно з будинком культури було проведено різдвяне дійство «Ясна зоря засвітила».

 

 

"Біль і крик душі під знаком Чорнобиля"

   В історію відходять ті жахливі місяці 1986 року, коли героїчними зусиллями народу, самовідданою мужністю ліквідаторів вдалося приборкати вогнище безжальної радіації. Катастрофа на Чорнобильській АЕС сколихнула світ не лише своєю величезною руйнівною силою, а й мужністю тих, хто першим зіткнувся з її страшними наслідками. У день вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС працівниками бібліотеки та Будинку культури було проведено вечір – спомин «Біль і крик душі під знаком Чорнобиля», та оформлено книжкову поличку «Дзвони Чорнобиля стогоном будять, щоб від нещастя весь світ зберегти».

       У скорботі ми схиляємося перед тими, хто загинув, рятуючи рідну землю.

Проведено: 18.12.2013р.

Урок: «Свіча запалена від серця»

2 вересня 2013 року по всіх школах пройшов перший урок присвячений пам’яті Т.Г. Шевченка. Активно готувались до цього уроку користувачі юнацької групи Коцюба А.В., Гайдучик  Я.В., Янчук Т., а також вчитель: Грицюк О.М.
Бібліотекар ознайомила з новими виданнями книг, присвяченими життю і творчості Т.Г. Шевченка, біля книжкової виставки: «Тарас Шевченко – поет, художник, мислитель, про магічно переконливу поезію, експресивні можливості й ресурси української мови, про поетичного генія Кобзаря, який обезсмертив  національні символи  України: калину, тополю, вербу, явір, хрещатий барвінок.
Урок був спрямований на залучення учнів до читання творів Великого Кобзаря. Ми не повинні забувати, що по цій землі ходив, її описував і змальовував геніальний син і пророк нашого народу. 

Віктор Корон

Велике мовчання

Велика могила велике мовчання таїть,
мовчання хатам припадає до вікон…
Кобзар  на сторожі стоїть над громами століть,
Над вікном недобрим, над ядерним віком.
Коли  от Чорнобиля виповз отруйний туман,
Скажені вітри над полями промчали –
Скорботою степу озвалось велике мовчання,
Його не поглинув омани синовний дурман!
Далеким нащадкам Кобзар бути людьми звелів,
І думи його – не погідне повчання…
В поетів великих - велике й мовчання…
Воно невід’ємне од праведно мовлених слів:
-Схаменіться! Будьте люде,
Бо лихо вам буде…
…На кручі високій Кобзар зупинивсь, як гроза,
Не знається він з недовченими паничами…
Велике мовчання – з великих народних печалей,
І серце велике, й спинившись, спокою не зна!